Другий етап роботи.

     

Усе життя Лесі Українки було боротьбою з хворобою. Перші ознаки сухот з'явились у Лесі в 11-12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу. 1897 року дівчині роблять операцію в Берліні, але 1901 року, після того, як Леся Українка доглядала хворого С.Мержинського, вона захворіла на сухоти легень. Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах, в Сан-Ремо, дві зими на Кавказі. Потім — Ялта, Кутаїсі, знову Берлін.

Терплячість, самостійність, витримка, справді залізна сила волі були потрібні Ларисі Косачівні в період 30-літньої війни з хворобою. «Щоб не плакать, я сміялась», — скаже вона в одному з віршів. А чи легко це було — тамувати нелюдський біль? Та вона не хотіла, щоб страждали через неї інші, тому, зціпивши зуби, мовчала.